гріх

-а́, ч.

1) рел. Порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін.

2) Поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд.

3) у знач. присудк. сл. Непорядно, недобре; недозволено. Брати гріх на душу.

••

Споку́тувати гріхи́ — визнати свою провину і відповідати за неї.

Як на гріх — як навмисне, як на нещастя.